Новини

Перед тим, як ми перейдемо до безпосередніх порад, хочемо коротко описати, чому батькам важливо докласти зусиль для того, щоб домогти та підтримати свою дитину.
Аліна Клепик, дитячий психолог, корекційний педагог, арт-терапевт впевнена, що жодні батьки не прагнуть до того, що їхні діти стали тривожними. Але часто буває так, що певні наші дії сприяють розвитку цієї якості у дітей.
Найчастіше це виникає коли ми ставимо дітям такі вимоги, відповідати яким він/вона не в змозі. Дитина не може зрозуміти, як і чим догодити батькам, безуспішно намагається домогтися їхньої любові. Але, зазнавши однієї невдачі за іншою, розуміє, що ніколи не зможе виконати все, чого чекають від нього/неї мама та тато. І для того, щоб уникнути критики батьків, дитина фізично і психічно стримує свою внутрішню енергію. Звикає дрібно і часто дихати, голова йде в плечі, дитина набуває звички бути обережною і непомітною.
Згодні, що все це аж ніяк не буде сприяти розвитку дитини, реалізації її творчих здібностей, заважатиме її спілкуванню з дорослими та дітьми?
Тому батьки з ознаками тривожності у дитини повинні зробити все, щоб запевнити її у своїй любові (незалежно від успіхів) та компетентності дитини в будь-якій діяльності (зовсім нездатних дітей не існує).

Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.
29 січня Україна відзначає День пам'яті Героїв Крут. Цього дня ми віддаємо шану молодим хлопцям, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави.
Цей День назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті - День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь.
День надії і любові.
День памʼяті ГЕРОЇВ КРУТ.
Події Крут залишають в нашому серці слід, і ми завжди будемо пам'ятати про героїзм тих, хто встає на захист нашої країни.

Проблеми, що виникають через відсутность кордонів:
- Нездатність сказати «ні» людям, яким нічого не варто образити іншого, і покласти край їх образливій поведінці.
- Власні згубні звички. Невміння приймати відмову від інших і поважати встановлені ними рамки.
- Нездатність заради досягнення певних цілей і завдань перемогти в собі бажання потурати власним примхам.
- Прагнення мати справу з безвідповідальними або здатними образити іншу людину людьми, намагаючись при цьому «вплинути» на них.
- Бажання взяти на себе відповідальність за життя інших.
- Здатність легко виявитися об'єктом маніпулювання або «іграшкою» в чужих руках.
- Невміння зближуватися і налагоджувати близькі відносини з іншими людьми.
- Нездатність бути щирим з близькими.
- Нездатність відстоювати свою думку і продуктивно вирішувати виникаючі конфлікти.
- Прагнення грати роль жертви, замість того щоб ставити перед собою конкретні цілі і відчувати себе господарем свого життя.
- Схильність до шкідливих звичок і нав'язливих станів. Неорганізованість і невміння довести розпочату справу до кінця.
Якості особистості, що формуються при наявності кордонів
- Чітке відчуття того, хто вини такі.
- Уявлення про те, за що вони відповідають.
- Здатність самим робити вибір.
- Розуміння того, що якщо зроблений правильний вибір, то все складеться добре, а якщо неправильний, то їм доведеться зустрітися з наслідками.
- Можливість пізнати справжню любов - любов, засновану на волі.
Якщо ви хочете дізнатися принципи і правила формування особистісних кордонів у дітей читайте книгу Г. Клауд, Д. Таунсенд «Діти: кордони, кордони». Деякі витяги пропоную вашій увазі.
Діти потребують батьків, які стануть їх зовнішніми кордонами, будуть їх поправляти, обмежувати, дотримуватися причинно-наслідкових зв'язків до тих пір, поки їх зовнішні кордони не перетворяться у внутрішні.
Межі, або їх ще називають рамки, це ті непорушні правила, підвалини які допомагають кожному з нас відчувати свою цілісність, впевненість в собі і інших. Це чітке уявлення про те, що можна і чого не можна допускати в ставленні до себе і інших людей; ясне бачення того, де «я починаюся і де закінчуюся».
Дитині необхідно відчувати межі дозволеного, вона спирається на схвалення або осуд, як на стіни.
Одне з основних призначень батьків - навчити дітей бути відповідальними за свою особистість, здоров'я, успішність, щастя.
Іванова Вікторія

В рамках Інженерного тижня з 22 по 26 січня Яцьковицька філія занурилася в інженерію
В ході тижня було реалізовано всі STEM-проєкти та проведено захоплюючі уроки, залучивши до цього дітей з особливими освітніми потребами.
Усі учасники освітнього процесу мали змогу досліджувати, вивчати, проєктувати та створювати цікаві і корисні речі.
Дякуючи Інженерному тижню діти зрозуміли, що у вирішенні життєвих проблем допоможуть інженерія та наука.

«Вшановуємо памʼять жертв Голокосту. Розділяємо біль єврейського народу та всіх постраждалих від нацистського терору під час Другої світової війни.
Трагедія мала стати пересторогою Людству. Мала, але не стала... Сьогодні знову в самому центрі Європи відбувається геноцид українців.
Дякуємо ЗСУ, що бореться за виживання української нації, за свободу, памʼять і правду. Ми захищаємо своє.

У нашій філії проходив тиждень доброти
під час якого здобувачі освіти 1-4 класів вчилися оцінювати вчинки, робили висновки та виконували цікаві ігрові вправи.
А учні 5-9 класів виготовляли годівнички для наших пернатих друзів.
Не забуваймо про те, що кожна людина приходить у світ, щоб творити добро.
У доброти багато доріг і одна мета!

Сучасний світ, охоплений війнами та конфліктами, ставить перед батьками нові виклики, особливо тим, чиї діти мають Розлад Аутистичного Спектра (РАС). Як зберегти емоційне та психічне здоров'я малюків у таких непростих умовах? Ось деякі поради, які можуть бути корисними:
1️⃣ Створіть безпечне середовище: Діти з РАС можуть бути особливо чутливими до стресу. Забезпечте спокійне та безпечне оточення вдома. Зменшіть кількість подразників, забезпечте стійкий графік та надайте дитині можливість відпочинку у тихому місці.
2️⃣ Поясніть ситуацію на їхньому рівні: Використовуйте зрозумілу мову та конкретні приклади для пояснення ситуації війни. Важливо враховувати індивідуальні особливості сприйняття інформації.
3️⃣ Розвивайте рутини: Стабільність і регулярність можуть стати опорою для дітей з РАС. Введіть чіткі рутини для їжі, сну та ігор, щоб допомогти дітям відчувати стабільність у нестабільних умовах.
4️⃣ Залучайте терапевтів та психологів: Професійна підтримка може бути надзвичайно корисною. Розгляньте можливість консультацій психолога або терапевта, які мають досвід у роботі з дітьми з РАС.
5️⃣ Стимулюйте інтереси: Допоможіть дітям знайти та розвивати свої інтереси. Це може стати не лише засобом відволіктися від стресу, але й сприяти розвитку їхніх талантів.
6️⃣ Будьте тут і зараз: Важливо дозволяти дітям висловлювати свої почуття та реакції. Будьте готові слухати і давати їм зрозуміти, що ви тут, щоб підтримати.

22 січня Україна відзначає День Соборності. Цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
Вітаємо всіх українців із Днем Соборності!
Соборність України - це не лише політичний акт, а й духовна цінність. Це символ єдності українського народу, його прагнення до свободи та незалежності.
Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке символізує те, що ми всі - один народ і жодні кордони не зможуть розділити нас. Завжди пам'ятаємо про це!
Наша єдність - наша зброя!
МИ ВІЛЬНІ МИ СИЛЬНІ

Віршований флешмоб до Дня Соборності України від збобувачів освіти.
З Днем Соборності України! В єдності – наша сила! Дякуємо усім, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини! Дякуємо, що бережете рідну країну від ворога!
Слава Україні!
Героям Слава!

Дуже актуально стало в наш час проявляти турботу і допомогу для інших людей, для тих, хто потребує. А потребують, насамперед, воїни, які, незважаючи на погодні умови: сніг, дощ, мороз, заметіль, стоять на захисті нашої землі.

Сьогодні, 18.01.2024 року трудовий колектив Яцьковицької філії: вчителі та техпрацівники потурбувалися, щоб приготувати з любов'ю смачні вареники, голубці, налисники, тушковану капусту, пироги, хліб, печиво, запечене м'ясо, салати, пампушки...
Все це та ще багато різної консервації загрузили в машину п.п. Лозинському Сергію, який поїхав на Харківський напрямок до земляків. До шкільного збору також долучилися Стрілець Надія ,Кур'ята Ганна, Боровець Любов, Ольга Друховець .

Хай мужні захисники посмакують домашньою їжею і відчують нашу підтримку.

Всі ми вміємо ображатися на оточуючих і часом робимо це через незначні причини. Але якщо дорослі особистості намагаються виправити ситуацію, вже маючи за плечима життєвий досвід, то з дітьми складніше. Багато з них настільки занурюються в образу, що навмисно руйнують тісні зв'язки з дорогими людьми, намагаються заподіяти їм біль, хоча самі від цього сильно страждають. А останнє негативно позначається на психоемоційному стані і призводить до розвитку різних захворювань.
Причини підвищеної уразливості.
Кожне відхилення від норми має під собою підставу, тому не можна образливість дитини списувати на прості особливості характеру. Як правило, вона так реагує, якщо:
* Батьки та інші люди не приймають її такою, якою вона є. Наприклад, критикують її вразливість, дивляться зверхньо, ​​насміхаються. Як не сумно, але цькування дитини навіть в самому близькому колі - не рідкість у наш час.
* Її знищують гіперопікою. Тотальний контроль ніколи не призводить до позитивного результату, що показують численні дослідження і спостереження. Дівчатка і хлопчики, задавлені авторитетом батьків, перестають вірити в себе, відчувати свої справжні бажання. Тому в стресових ситуаціях вони не шукають виходу, а просто ображаються.
* Дитина недоотримує любові. У цьому випадку теж все починається з сім'ї, в якій вона виховується. Підростаючому поколінню важливо, щоб їх хвалили, заохочували, підтримували (в розумних межах). Але коли діти з раннього віку залишаються самі з собою, то вони починають ненавидіти весь світ.
Як можуть допомогти батьки.
Щоб виправити поведінку дитини, потрібно:
1. Переглянути свою власну - це істина, яку слід взяти на замітку кожному з батьків. Адже підростаючі дівчатка і хлопчики копіюють тих, хто їх виховує. Іншими словами, хтось в родині може подавати дитині негативний приклад, і з цим потрібно боротися.
2. Розмова. Слова типу «на ображених воду возять» проблему вирішити не допоможуть. Мало того, дитина може затаїти образу, а потім помститися самим підлим способом. Якщо дитина ображена і не йде на контакт, варто без претензій і умовлянь поговорити з нею, виявити причину такого ставлення. Дорослі в постійній метушні та турботах часом не помічають, як ранять гострим словом чи ділом, тому не завжди сприймають дитячу образу адекватно.
Спокійна розмова дозволить пролити світло на всі неясності, виговоритися дитині, звільнитися від поганих емоцій.
Якщо син або дочка ображаються на інших дітей, потрібно порадити їм, як діяти в ситуаціях, що провокують цю саму образу.
Наприклад, уникати спілкування з задиракою у дворі, прощати від серця, якщо друзі та однокласники вибачаються, самому бути прикладом для інших.
В особливо складних випадках рекомендується звертатися за допомогою до психологів, оскільки причини надмірної уразливості не завжди лежать на поверхні. А якщо в них не розібратися і не усунути, всі інші зусилля будуть марні.
Майбутнє ваших дітей у ваших руках!)
Юлія Таланцева

11 січня у світі вважають найввічливішим днем. Цього дня відзначають Всесвітній день „Дякую”.
Тема "вдячності" для українців зараз, поки триває війна проти російських загарбників – особливо актуальна. Вже традиційним стало вітання "дякуємо ЗСУ" при будь-якій нагоді: від новорічного тосту до побутових розмов із друзями. І вдячність за те, що ми прожили ще один день у таких небезпечних для життя обставинах – це річ, яка може і має нас емоційно підтримати.
Здобувачі освіти Яцьковицької філії щиро вдячні нашим захисникам.
Зі Всесвітнім днем подяки! Дякуємо всім! Нехай це слово завжди звучатиме навіть, за кожну дрібницю.

День “Дякую” — це чудове свято, яке приносить радість і позитив.
Бо вдячність — ключ до щасливого життя, любові,
миру та добра.
Сьогодні ми маємо кому і за що подякувати

Доброю традицією стало проведення фестивалю різдвяних колядок у Яцьковицькій філії. З року в рік здобувачі освіти, які не байдужі до збереження та популяризації славних народних традицій збираються, щоб разом заколядувати, поспілкуватися і відчути дух взаєморозуміння і гармонії.
Найкраща традиція Різдва- об'єднатися в одну родину і славити народження Ісуса Христа , дарувати радість один одному.
В ході заходу
солодкі подарунки отримали діти, батьки яких зараз захищають нашу Батьківщину від ворогів. Також солодощі дісталися учням, які мають призові місця у районних конкурсах та олімпіадах.
Педагоги філії напередодні колядували від хати до хати сільськими вулицями з метою збору коштів для потреб ЗСУ. Під час фестивалю колядок до збору грошей долучилися всі учасники освітнього процесу нашої школи.
Свій вклад до загальної суми внесли працівники місцевого лісництва та односельчани, які відвідують Дім молитви.
Спільними зусиллями нам вдалося зібрати 25000 гривень, які передамо для наших воїнів- односельчан.
Божого благословення всім, хто наближає перемогу кожен на своєму фронті.

Мета зустрічі познайомити педагогів з поняттям ресурси та практиками відновлення внутрішніх ресурсів, навчити долати негативні переживання та використовувати власну енергію для продуктивної діяльності.
Протягом зустрічі педагоги отримали цікаві поради, масу позитивної енергії під час виконання вправ, арт-терапевтичних технік та рольових ігор. На завершення зустрічі педагоги релаксували, власноруч виготовляли свічки з медової вощини з арт- терапевтичним ефектом.

Спостерігаю картину спілкування дочки з матір'ю,
- Мамо, дай телефон.
- НЕ ДАМ! Ти багато сьогодні бавилася - каже мама, ховаючи телефон подалі у свою дамську сумочку.
- Мені нудно!!!" - почала істерити дівчинка. - Ну, дай телефон! Ти, що не розумієш, що мені нудно… - починає демонстративно плакати, чекаючи, що отримає своє (завчений маніпулятивний патерн поведінки)
- Ось! ... Візьми!, - мама роздратовано витягує телефон з сумки і віддає дитині.
Дівчинка заспокоюється та пропадає на кілька годин. Тиша.
Згадую, як на одну із змін у таборі, приїхала дитина з ігровою залежністю. Йому було ВСЕ не цікаво, ніякі майстер-класи не приносили задоволення, ні групові ігри, ні анімації, ні спорт. Він увесь час казав, що мені нудно. І постійно плакав батькам у телефон, що це найзанудніший табір, де йому доводилося побувати, що тут дуже нудно (табір без гаджетів). Запитую, - «якби в тебе була чарівна паличка, щоб ти змінив би в нашому таборі – «дозволив би грати на смартфоні» - не підводячи голову, відповідає 10-річний хлопчина. Продовжую запитувати, щоб зрозуміти захоплення дитини – «А що тобі найбільше подобається робити?». Чую - "грати на телефоні!". - А як ти проводиш час? – продовжую цікавитись. – «Приходжу додому зі школи, граю на смартфоні, роблю уроки, потім знову граю». – «Тобі подобається як ти живеш, ти почуваєшся щасливим?» - знову цікавлюся. - "Коли є смартфон - так!"
Зараз багато батьків стикаються, що без гри на смартфоні дітям стає нудно. І батьки поспішають врятувати дитину від нудьги - даючи смартфон. Можливо, щоби позбавити себе дитячого ниття. У дитини не формується стійкість до такого стану, коли немає гаджету. Їй складно придумати гру, розважити себе, щоб позбавити себе нудьги. Дитина може довго нудитися, але їй на думку не спадають ідеї, щось створити з паперу, побудувати з конструктора літак або зліпити з пластиліну. Навіть якщо хтось і запропонує альтернативу - створити гру в НЕ онлайн – це буде нудно.
Ігрова залежність або інтернет залежність – ЛЕГКО ФОРМУЄТЬСЯ З РАННЬОЇ ДИТИНСТВА. Мозок дитини сприйнятливий і пластичний. У смартфоні картинки швидко змінюються, у грі багато ступенів складності та багато заохочень, досяг, виграв та отримав задоволення. В інтернеті багато не завжди корисної для дитини інформації. Мозок посилено харчується та з'їдає все. Чим харчується мозок дитини батьки - неспроможні простежити. Часто вони вважають, що їм на це не вистачає часу. А потім дитина, стикаючись з життєвими труднощами, все більше хоче залишатися в онлайн. Там добре та цікаво. Там є віртуальні друзі (які ніколи не прийдуть у гості), стосунки, спільні ігри там хочеться жити. І діти живуть у штучному та барвистому світі, де хибним способом задовольняються їхні потреби. А з реальністю все стає погано, спілкування мало, друзів теж, вчитися не хочеться, багато не цікаво, загалом знову «нудно». Мама та тато зайняті, та й з ними також «нудно». Нічого не хочеться. Хочеться отримати дозу "в руки смартфон". І заради цього дитина готова швидше прибрати у своїй кімнаті, зробити уроки, та що завгодно зробити, щоб тільки отримати від батька смартфон. У моїй практиці підлітки мали і істерику, і демонстрацію суїциду, коли дитину позбавляли смартфона.
Причина цього стану проста - отриманий досвід життя в онлайн та іграх створює певні зміни в мозку, формуються нейронні зв'язки - ДЕ та ЯК можна швидко та легко отримати задоволення. Пластичний мозок дитини, граючи комп'ютерні ігри або живучи онлайн, отримує велику дозу дофаміну, гормону задоволення. У реальному житті неможливо отримати таку дозу, хіба тільки приймаючи наркотики. Коли діти живуть в онлайн від 3 до 5 годин, доза стає настільки сильною, що зникає інтерес до життя, хобі, гуртків, навчання і навіть до самого себе. Реальність стає похмурою та сірою – і знову підживлюється бажання втекти від реальності. Створюється замкнутий цикл.
Були випадки у моїй практиці, дитина чекала, коли батьки заснуть і до ранку грала тижнями (батьки про це навіть не знали), поки психіка не дала збій. Тоді вже втрутилася психіатрія.
Дофамін - це гормон, який відповідає за заохочення до будь-якої діяльності. Організм отримує нагороду у вигляді дофаміну щоразу, коли дитина набирає рівень у грі. Гормон дофамін відноситься до широкого класу під назвою «катехоламіни», він підвищує уважність, створює гарний настрій, створює прихильність і коли його багато - часто приводить до перевтоми. Дитина граючи втомлюється. По-справжньому втомлюється. Потім не вистачає сил, щоби робити уроки.
Дитина проживає життя в Інстаграм, в ютуб і в комп'ютерних іграх, і мозок, який у процесі формування настільки пересичується дофаміном, що йому стає складно правильно визначати, що добре і погано. Кольори віртуальності стають насиченими та яскравими. Мозку стає все важче перейти на враження, що приходять з реального світу. Саме так формується із дитини «дофаміновий наркоман». Потрібна доза, і вона її вимагає, а батьки дають!
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ, ЯКА БАГАТО ПРОВОДИТЬ ЧАСУ В ОНЛАЙН:
- стає дратівливим та емоційним, примхливим;
- агресивним, коли стикається з фрустрацією;
- з'являється безсоння;
- падає успішність (притуплюються пізнавальні інтереси);
-стає розсіяним;
- слабко розвивається уява (складно, щось придумати своє);
- реальність стає чорно-біла, втрачається інтерес до життя;
- стають не цікаві гуртки та інші захоплення в реальності;
- не вміє спілкуватися;
- стає нецікавим для інших;
- з'являються проблеми із зором та хребтом;
- не вміє долати труднощі (швидко здається);
- мало рухається;
- послаблюється імунітет;
- формується сильне «Я віртуальне» та слабке «Я реальне»;
- формується ЗАЛЕЖНІСТЬ.
У здоровому варіанті можна отримувати дофамін невеликими порціями, радіючи життю, спілкуванню з друзями, насолоджуючись природою, погодою, хобі, подорожжю… І якщо ви надумали зменшити перебування дитини в онлайні, тоді разом з нею створіть їй цікаве життя в офлайн. Створіть разом можливість отримувати дофамін у реальному житті здоровим способом. І не поспішайте рятувати від нудьги. Нехай дитина побуде в ній і придумає щось своє, свою реальну гру, запросить друга, і вони пограють в УНО, Монополію, помалює чи поліпить. Хай сама, а не ви для неї.
ДУЖЕ ВАЖЛИВО:
- Комп'ютерну гру можна давати грати лише на 30 хв на день (щоб не сформувалася залежність). Поясніть дитині, ЧОМУ ви ставите обмеження. Важливо, щоби вона розуміла це.
- 30 -40 хвилин улюбленого ютубу чи мультфільму на день. Не більше (піклування про мозок дитини). Обмеження робляться з повагою до дитині.
- За годину до сну жодних гаджетів (мамі з татом також корисно побути без гаджетів, раптом збільшиться інтерес один до одного). Гаджети корисно прибрати із дитячої.
- Золотий час укладання дитини спати з 21.00 до 22.00. Сон любить темряву та тишу. (Покращується самопочуття дитини наступного дня).
- Підсилювати сімейні традиції: грати в ігри вечорами з дітьми, спілкуватися, спільні вечері без гаджетів, прогулянки на велосипеді, запрошувати друзів у гості граючи у звичайні та цікаві дворові та настільні ігри.
- Формувати хобі у дитини, дати можливість вибрати собі гуртки за інтересами. (Формується цінність того, що я можу).
- І дитині потрібний рух! Спорт на допомогу! (формується стресостійкість)
- Прогулянка на вулиці від 2 до 4 години день (кисень потрібен для харчування мозку)
- Формувати культуру обіймів у сім'ї від 8 разів на день (формується здорова прихильність до близьких)
- багато приємних слів один одному (формується цінність себе)
- Батькам бути прикладом вільної людини (діти наслідують).
!!! (Важливо! Без крайнощів! Не варто повністю позбавляти дитину інтернету або ігор на телефоні)
Батьки у процесі виховання дитини змушений робити обмеження. Кожен з батьків бажає, щоб дитина була щасливою, іноді стає нестерпним стан страждання дитини, хочеться врятувати її від «нудьги», допомогти. Але, якщо ми по-справжньому любимо своїх дітей і бажаємо їм кращого, потрібно знайти в собі сили зменшити в собі напругу і дискомфорт, який ми відчуваємо, коли ставимо обмеження. Нам хочеться сказати: «ТАК» своїм дітям набагато частіше, але іноді сказати: «НІ» - це найкраще, що ми можемо зробити для своєї дитини. Усвідомлені обмеження – створюють безпеку для вашої дитини.

Іноді батьки говорять дитині такі фрази:
"У інших ... діти, як діти, а ти ...",
"Ось дав Бог дитину ...",
"Пощастило ж іншим батькам з дітьми ...",
"І в кого ти тільки вдався?"
Наші діти - в нас.
Дивлюся в тебе, як в дзеркало ...
Дитина, насправді, виступає для нас своєрідним інструментом, через який ми можемо задіяти зони свого особистісного зростання. Але це при достатньому рівні усвідомленості.
Діти проектують нам ті прогалини, над якими нам необхідно попрацювати.
Бувають "важкі" підлітки, а бувають "важкі" батьки.
Ознаки "важких" батьків.
Вони говорять:
"Ну що ти так довго? Скільки ти ще будеш порпатися? Давай швидше! Ми і так вже запізнюємося" та ін.
Промовляючи ці фрази, батьки думають, що вчать дітей організованості. Насправді, в цей час дитина вчиться поспішати і хвилюватися.
"Скільки разів повторювати?"
Чим частіше повторюємо, тим менше дитина акцентує увагу на сказаному.
"Я так втомилася. У мене зовсім немає сил". Але через якийсь час дитина бачить, наприклад, телефон в руках у мами і робить висновок: "Їй не до мене. А я знову зовсім одна".
Батьки говорять: "Моя дитина - ледарка" або "У мене росте ледар".
Дитина відчуває себе поганою: "Мама розчарувалася в мені", і її самооцінка падає.
Пропоную техніку, яка дозволяє проаналізувати поведінку дитини і звернути увагу на себе.
"5 фокусів проектуючого виховання".
Звертаємо увагу на те, куди спрямований:
1. Гнів дитини. Дитина вказує на гнів, який є в самому дорослому. Діти гніваються на те, на що навчили їх батьки.
2. Дитячі інтереси і захоплення. Вони вказують на Ваші мрії і бажання. Наприклад, дитина любить збирати конструктор (Лего). Можливо, Ви давно хочете зробити в квартирі ремонт або побудувати свій власний будинок.
3. Дитяча радість. Через неї ми можемо навчити дитину чого-небудь найкращим (легким) способом. Наприклад, під час прогулянки або гри в ляльку Барбі, ми можемо донести до малюка всю необхідну інформацію.
4. Співчуття дитини. Зверніть увагу на те, в яких ситуаціях дитина підтримує інших людей / дітей. Якими способами? Швидше за все, саме в цих сферах Вам самим варто більше відкривати своє серце.
Співчуття - це доросла емоція, яка притаманна дитині.
5. Включення дитини. Це коли дитина по максимуму проживає якийсь момент або максимально включена в рольову гру. Вона щаслива, наповнена радістю, знаходиться в теперішньому моменті - вона відкрита світу. Це те, чого ми самі можемо повчитися у дітей.
У наших відносинах з дітьми починає відбуватися щось дивне, коли, прокидаючись вранці, ми подумки вимовляємо: "Я люблю тебе безумовно. Спасибі тобі за те, що ти у мене є. Ти - добра, лагідна, уважна і чуйна дитина. Я пишаюся тобою".
Поколева Катерина

В наш час найнеобхіднішою є допомога для ЗСУ. Впродовж останніх тижнів всі учасники освітнього процесу Яцьковицької філії, старанно трудилися, щоб сплести сітки для потреб воїнів. Сітки, смаколики, дитячі листівки вже отримали наші захисники. Їм дуже важлива наша підтримка.
А ми дякуємо мужнім бійцям за наше життя і майбутнє. Віримо у Вас, завжди підтримаємо і бажаємо здоров’я та сил! Ви найкращі!
СЛАВА УКРАЇНІ!
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!

Дітям дуже важливо зберегти у їхніх серцях віру в чудеса.
Для наших здобувачів освіти проведено позакласний захід. Діти поринули в атмосферу радості та мирного дитинства. Захід подарував багато приємних емоцій.
Дякуємо ЗСУ за спокій, за змогу жити на рідній землі! Завдяки нашим захисникам ми маємо можливість навчатися.
Нехай Новий 2024 рік буде мирним, тихим, переможним, та щасливим!
Хай Бог береже Вас!